Демобілізовані бійці першої хвилі мобілізації…

21.07.2015 14:27

Вони були в числі перших, хто поповнив ряди  слабкої, погано спорядженої, не забезпеченої   нашої української армії. На їх долю випали самі активні запеклі бойові дії. Люди, які народилися і виросли в мирний час, не мали уявлення про те, що таке війна, ніколи не збиралися воювати,  змушені були взяти до рук зброю, щоб захистити свої родини,  рідну  землю, нашу  Батьківщину. Це справжні чоловіки, герої, які  допомогли вистояти Україні у дуже важкі часи, виконали свій громадянський обов’язок.

 

 Тепер настав час   державі  потурбуватися про своїх захисників. Владі, суспільству, кожному з нас  потрібно   робити все можливе, щоб, не зважаючи на  політичну нестабільність, проблеми в економіці, дуже високу  конкуренцію на ринку праці, зміни в територіальному устрої, подеколи небажання окремих посадових осіб вникнути в  потреби демобілізованих бійців, було докладено максимум зусиль для повернення наших захисників   до мирного життя.

З кожним днем у нас збільшується кількість наших  земляків, мобілізованих до лав Збройних Сил України та тих, хто повертається до мирного життя після демобілізації.

Тривале перебування під тиском складних життєвих обставин завдає потужного негативного впливу здоров’ю, цінностям, стосункам особистості.

Повернутися живим та цілим з війни - це ще не повне повернення. Частина душі, залишається там, поряд з полеглими та з побратимами.

Хлопці, які повертаються з АТО, розповідають, що бойові дії там і мирне життя тут – це два окремі світи, дві реальності. Інколи їх може навіть ображати те, що їхні однолітки зараз розважаються, п’ють пиво, в той час, коли вони щодня бачать там кров і смерть. За час війни у них виникло загострене відчуття справедливості, дружби, братерства. Натомість дуже агресивно воїни  налаштовані до подвійних стандартів, зради, гостро реагуютьна  несправедливість.  Вони отримали досвід і після повернення звідти вже ніколи не будуть такими, як були до АТО. Повернувшись  в мирне життя, стикаючись із проблемами, бійці деколи продовжують переносити  агресивну реакцію в умови мирного життя як допустимий метод.  Саме тому так важливо всім нам, тим, хто живе поряд з бійцями, спілкується з ними, постійно підтримувати їх морально,  допомогти зупинити і локалізувати відчуття тотальної небезпеки, до якого вони  звикли  на війні, пояснювати, що війна «залишилася десь там», а тепер вони  живуть в мирних умовах, і методи рішення теж повинні вибиратися мирні, а не військові. Якщо люди, які живуть поряд з нашими героями, можуть підтримати словом чи ділом, та сказати добрі слова подяки бійцям, то є вже частина того, що може зробити кожен. Потрібно памятати,  що слова  можуть ранити дуже боляче. Ніхто не має права ставити під сумнів важливість для країни, для всіх нас поступку,  який  здійснили воїни.  На відміну від окремих людей, серед яких і ті,хто  говорить про марність їх самопожертви, вони не шукали причин, щоб уникнути мобілізації, частина з них - добровольці, вони не дали і не дають сьогодні поширитись військовим діям по території України, втрачаючи при цьому своє здоров’я, жертвуючи  життям.  Ми можемо мирно жити, працювати, відпочивати  завдяки простим хлопцям і чоловікам, у яких є почуття обов’язку і любові до рідної землі.

Дуже хочеться вірити, що в Україні  і суспільство, і держава, докладуть максимум зусиль для оздоровлення, повноцінної комплексної реабілітації бійців, для вирішення їхніх житлових, фінансових питань, безкоштовної освіти для їхніх дітей, повної соціальної адаптації. Ми, хто не пов'язаний з війною, так-сяк влаштовані, а у них війна розірвала життя на дві половинки – «до» і «після». І життя "після" вже зовсім інше. Частіше такі люди самі можуть розібратися з купою різноманітних запитань і завдань, але їм дуже  потрібні наша з вами  повага, прийняття, допомога, вдячність та підтримка.

Психологи наголошують: суспільство треба навчити правильній поведінці й ставленню до колишніх бійців.

Суспільство не повинне займати пасивну позицію очікування, навіть на побутовому рівні кожен може допомагати бійцям звикати до мирного життя: не відводити погляд у транспорті, посміхнутись на вулиці, вислухати, якщо боєць хоче висловитись.

«Суспільство має бути готове. Хлопці впораються, а ми всі разом допоможемо».

Наші діти останнім часом втратили життєві орієнтири, на кого їм рівнятися, з кого брати приклад, на кого бути схожими. Тепер у нас зявилися герої, які будуть взірцем для багатьох наступних поколінь.  Ми  побачили, скільки у нас справжніх, активних, самовідданих, мужніх людей, а отже спільними зусиллями ми перетворимо Україну у  багату  квітучу європейську державу.

             

                                       Центр  «Волонтерська допомога»

 
free pokerfree poker
© Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна