#СтопНасильство

Право не зобов’язує членів одної родини любити одне одного, але зобов’язує поважати честь і гідність одне одного і встановлює правила співжиття людей та відповідальність у разі їх порушення.

Близько півроку тому Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», покликаний захистити осіб, які страждають від того, що їхні родичі або особи, пов’язані з ними спільним побутом, правами і обов’язками, вчиняють економічне, психологічне, сексуальне або фізичне насильство відносно них.

Новий закон, розроблений на виконання Стамбульської конвенції, посилив відповідальність кривдників і створив нові гарантії захисту постраждалих.

Змінено саме поняття насильства, його зміст. Якщо в попередньому законі «Про попередження насильства в сім'ї» поняття «насильство в сім’ї» не охоплювало погроз і стосувалося тільки сім’ї, то тепер до поняття «домашнє насильство» включено й погрози і визначено, що протиправні діяння стосовно колишнього подружжя, осіб, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, інших родичів незалежно від факту спільного проживання також є домашнім насильством.

Розширено й поняття економічного, психологічного, сексуального, фізичного насильства.

Одним із найважливіших положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» було запровадження таких форм захисту потерпілих, як «терміновий заборонний припис стосовно кривдника» і «обмежувальний припис стосовно кривдника». Ці заходи застосовуються органами Національної поліції України, опіки та піклування, служби у справах дітей, судами і дозволяють постраждалим побути певний час в ізоляції від кривдників.

Терміновий заборонний припис строком до 10 діб виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи і може включати такі заходи:

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

При цьому пріоритет надається безпеці постраждалої особи і питання, кому належить відповідне житлове приміщення, не має значення. Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Обмежувальний припис стосовно кривдника виноситься судом за заявою постраждалої особи або її представника, батьків або інших законних представників дитини, родичів дитини (баби, діда, повнолітнього брата, сестри), мачухи або вітчима дитини, а також органу опіки та піклування, опікуна.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців і може містити один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Органи Національної поліції України зобов’язані вести профілактичний облік кривдників. Для цього Мінсоцполітики буде створений Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі. До Реєстру вноситимуться відомості про кожен випадок насильства, особу, яка повідомила про вчинення насильства, постраждалу особу, кривдника та про характер відносин між кривдником і постраждалою особою, випадок домашнього насильства, насильства за ознакою статі, потреби постраждалої особи, вичерпний перелік заходів, здійснених у зв’язку з виявленням випадку насильства, та їх результат, а також інша інформація.

Відомості про постраждалу особу та особу, яка повідомила про випадок насильства, вноситимуться після отримання їх згоди, наданоїв порядку, визначеному законом, а відомості про кривдника – після проведення перевірки факту домашнього насильства згідно з порядком взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» було доповнено Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 391, якою передбачено, що суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми корекції поведінки таких осіб на строк від трьох місяців до одного року. Корекційна програма – це програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької поведінки особи, яка вчинила домашнє насильство. Відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Виконання програм для кривдників забезпечуватимуть фахівці, які пройшли відповідне навчання, зокрема фахівці центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших закладів соціальної підтримки сімей, дітей і молоді, працівники громадських організацій.

У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов’язок пройти пробаційну програму відповідно до пункту 4 частини другої статті 76 Кримінального кодексу України.

Також було викладено в новій редакції статтю 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Крім того, з прийняттям Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, отримали право на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», як-от: захист, здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, складення документів процесуального характеру.

Закон передбачає утворення і розвиток національних «гарячих» ліній, за якими можна буде отримати оперативну інформацію про те, як захистити себе і дітей, куди звернутися за допомогою, і як чинити, щоб вийти з конфліктної ситуації з мінімальними втратами. На сьогодні постраждалі особи мають можливість звернутися на Національну «гарячу лінію» із запобігання насильству в сім'ї 116 123.

До запобігання і протидії домашньому насильству в Україні залучено цілу низку органів державної влади, організацій, установ, закладів, кожен із яких має визначені законодавством повноваження.

Так, навчальні заклади та установи системи освіти під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству проводять з учасниками навчально-виховного процесу виховну роботу із запобігання та протидії домашньому насильству, повідомляють не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів Національної поліції України у разі виявлення фактів домашнього насильства стосовно дітей або отримання відповідних заяв чи повідомлень, проводять інформаційно-просвітницькі заходи з учасниками навчально-виховного процесу з питань запобігання та протидії домашньому насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей, приділяючи особливу увагу формуванню небайдужого ставлення учнів до постраждалих дітей, усвідомлення необхідності невідкладного інформування вчителів про випадки домашнього насильства, що стали їм відомі, повідомлення про такі випадки до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, організовують роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалими дітьми тощо.

Установи і заклади охорони здоров’я під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству повідомляють уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про виявлення ушкоджень, що могли виникнути внаслідок вчинення домашнього насильства, а в разі виявлення ушкоджень у дитини - також службу у справах дітей, у разі виявлення тілесних ушкоджень забезпечують в установленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб, у разі виявлення ушкоджень сексуального характеру направляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію, надають медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб, інформують постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися, тощо.

Міністерство соціальної політики України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Міністерство юстиції України 08 червня 2018 року оголошено початок Всеукраїнської інформаційної кампанії #СтопНасильство, у межах якої буде детально пояснено, що таке домашнє насилля, що робити у разі домашнього насильства, який захист гарантовано постраждалим, як отримати терміновий заборонний чи обмежувальний приписи. Також буде роз’яснено, на яку допомогу можна розраховувати жертвам домашнього насильства та як її отримати.

Кампанія Мін’юсту проходить у партнерстві з Міністерством соціальної політики, Національною поліцією, Координаційним центром з надання правової допомоги та іншими організаціями. Кожна особа може зателефонувати цілодобово та безкоштовно в межах України на номер Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги 0 800 213 103 та отримати інформацію про те, як захистити себе і своїх близьких від домашнього насильства, що зробити і де шукати допомоги.

Насильство – це сміття, яке потрібно виносити з дому. Скажи насильству «Стоп!»

 
free pokerfree poker
© Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна