Комиш-Зорянська селищна рада


--2

 

До складу Комиш-Зорянської селищної ради Комиш-Зорянської об’єднаної територіальної громади  входять населені пункти - смт Комиш-Зоря, с.Білоцерківка, с.Черешневе, с.Благовіщенка, с.Новокам’янка, с.Ланцеве, с.Шевченківське, с.Руденка, с.Тернове, с.Труженка.

В селищі міського типу Комиш-Зоря  мешкає 2460 осіб.

            Селище розташоване в східній частині Запорізької області за 5 км від районного центру смт. Більмак і за 137 км від обласного центру Запоріжжя.

 На території селища у 1931 році було збудовано та відкрито першу школу початкових класів. Згодом, у 1960 році, збудували нову триповерхову будівлю, в якій відкрили загальноосвітню школу розраховану на 400 учнів.

На території селищної ради у 1931 році було збудовано та відкрито першу школу початкових класів. Згодом, у 1960 році, збудували нову триповерхову будівлю, в якій відкрили заганоосвітню школу розраховану на 400 учнів.

 

Перший медичний заклад відкрився у 60-х роках.  

6 жовтня 1941 року селище було окуповане німецькими загарбниками. Окупація тривала майже два роки. В період окупації було вивезено в рабство до Німеччини понад 100 жителів. 15 вересня 1943 року селище звільнене військами ІУ Українського фронту під командуванням генерала армії Толбухіна (пізніше маршала Радянського Союзу). У Великій Вітчизняній війні відзначилися жителі селища та були удостоєні багатьох урядових нагород за мужність і героїзм. 

Чимало видатних діячів є уродженцями селища. Серед них слід назвати поета, члена української спілки письменників, кореспондента обласної газети «Запорізька правда» Рекубрацького А.З., директора видавництва «Веселка» в місті Києві Ємченка О.П., журналіста, кореспондента, поета Багера А.М., кандидатів та докторів наук Зубко Г.І., Шамрай В.В., Безпалько А.П., Потоцьку В.В., Каніболоцьку Л.С., Пудак А.І., Іванченко А.М., Черняк О.І., Черняк С.І., Карацюпа В.Я., Бондар В.С., Ковальов О.С., Ренсевич О.О.  

            На території: селищний ринок КП «Мрія», залізнична станція Комиш-Зоря ДП «Придніпровська залізниця», командитне товариство «Желєв С.С. та компанія Комиш-Зорянського елеватора», ТОВ «Куйбишевський комбікормовий завод», ТОВ «Запоріжнафтопродуктгруп» СП «Куйбишевське ВРН», ПП «Бізон - ТЕХ 2006», СФГ «Яна», 47 чоловік працюють одноосібно, Пологівський центр поштового зв’язку №6 ЗД УДППЗ «Укрпошта», філія Пологівського відділення Ощадбанку №3006/031, 8 приватних магазинів, 3 об’єкта громадського харчування, 5 об’єктів побуту. 

Соціальна сфера: Комиш-Зорянська ЗОШ І-ІІІ ст., дошкільний навчальний заклад ясла-садок «Ромашка», комунальний заклад «Комиш-Зорянська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини», будинок культури, бібліотека.

 

bc

Село Білоцерківка Більмацького району Запорізької області розташоване в 152 км   від міста Запоріжжя і в 17 км від залізничної станції Комиш-Зоря.   

Село Білоцерківка заснували в 1803 році селяни – переселенці  з містечка Решетилівка Полтавської області. Перша земська школа була відкрита в 1868 році в найманій хаті. 16 березня 1897 року відкрилась земська бібліотека – перша на території сучасного Більмацького району. В 1909 році відкрили амбулаторну дільницю, яка обслуговувала три села ( Білоцерківку, Благовіщенку, Більманку ). В 1910 році відкрили ветеринарно-фельшерський пункт. Перші вибори сільської ради селянських депутатів відбулися 6 червня 1920 року.

            Видатні люди с.Білоцерківка: Ребро Петро Павлович – відомий український поет, Федько Микола Миколайович - заслужений працівник сільського господарства України, Пономарьов Вячеслав Іванович – вчитель-методист, почесний громадянин с.Білоцерківка, нагороджений Орденом Трудового Червоного Прапора.

На території: СВК «Зірка», 6селянських (фермерських) господарств, 6 магазинів, столова, відділення зв’язку,  ФАП.

            Соціальна сфера: 2 сільських будинки культури, школа, бібліотека, дитячий садок.

 

Blagovishenka2  Blagovishenka

 

 Село Благовіщенка розташоване на відстані 15 км від районного центру (смт.Більмак) і на відстані 10 км від залізничної станції Комиш-Зоря. Сполучення – шосейним шляхом. Через село Благовіщенка проходить автомобільна дорога Запоріжжя – Бердянськ.  

          Селом протікає річка Грузенька, яка бере початок у західній околиці смт.Комиш-Зоря,  а несе свої води у річку Берда, а та – в Азовське море. Населення -   1336 чол.

          Село Благовіщенка засноване на початку ХІХ століття. Є припущення, що першим роком заселення села був 1803 рік.

 Благовіщенку заселили козаки із Миргородського,   Конотопського, Зінківського, Лубенського повітів Полтавської губернії та Чернігівщини. Назва села Благовіщенка, за припущенням, походить від назви одного із сіл Полтавщини, звідки прийшла частина переселенців. 

Серед перших поселян були сім’ї козаків з містечка Олександрівни Миргородського повіту: Ярошенка, Науменка, Ващенка, Руденка, Дудки, Бутка, Черепушки, Латника, Бичка, Нехайчука, Орловського, Крамаренка, Снитка та інші. В 1804 році в селі поселилися вихідці з села Будищі Зінківського повіту: Ниценки, Пастернаки, Таран, Проценти, Жолтуни та інші. Село заселялось також вихідцями із сіл Федунки, Черевок, Булатець, Березки Миргородського та Лубенського повітів. 

Всього по ревізії 1811 року в селі налічувалось 557 родин козаків та 43 сім’ї державних селян.   На початку ХХ століття Благовіщенка перетворилася на велике село. Із спогадів у 1913 році в селі був паровий млин, сім черепичних заводів (майстерень), 9 вітряків та цегельня. На той час мешкало 8400 чоловік.  

На території: цех №2 ТОВ “Куйбишевська птахофабрика”, ТОВ “Агро Дружба”, 10 селянських (фермерських) господарста, 7 підприємств  торгівлі, громадського  харчування, побуту, ветеринарна аптека. 

Соціальна сфера:  Благовіщенська ЗОШ  І-ІІІ ст., дитячий садок, амбулаторія ЗПСМ, сільська та шкільна бібліотеки, сільський будинок культури, відділення зв’язку.

  

lanci2lanci

 

Село Ланцеве розташоване на правому березі річки Берда. За 3 км від села знаходяться  залишки Олексіївської фортеці, яка була споруджена в ході російсько-турецької війни 1768-1774 рр. Це місце жителі села Ланцеве і навколишніх сіл   називають «турецька фортеця», або просто «городки». Це від тривалого часу розсунулись земляні вали, засипались і зрівнялись окопи, не залишилося башт, кам’яних мурів. Лишилося лише підвищене місце, свідок тривожного минулого. 

Колись тут були вільні цілинні не заселені землі, степова річка вабила до   себе не  лише господарське око хлібороба, а і жадібне око загарбників. Поступово з’явилися  три хутора: Ланці, Корінці, Тристани, які в 1814 році заснували брати Ланцеви. 

В селі була одна церковно-приходська школа. Лікували хворих бабки-знахарки. 

В березні 1918 року в с. Ланцеве встановлюється радянська влада. Першим головою сільської ради був Волошин Павло Фролович – 1863 року народження, помер в 1932 році. 

У 1927 році почалося будівництво початкової школи, яким керував Лісовський Іларіон Павлович. В 1929 році організовано 3 колгоспи: ім.Дзержинського, «Друга п’ятирічка»,  «Нове життя». Згодом колгосп «Нове життя»  відійшов до села Білоцерківка, а останні два залишилися і утворився один колгосп ім. Дзержинського. Першим головою колгоспу ім. Дзержинського був Кирилаш Оксентій Йосипович. На той час в колгоспі було вже два клуби, медпункт, два магазини, пологовий будинок. 

До 1941 року село зміцніло, а колгоспники стали заможними. Та щасливе життя людей було перервано нападом фашистської Німеччини. 14 вересня 1943 року село Ланцеве було визволено від гітлерівських загарбників 24 – ю гвардійською   стрілковою дивізією під командуванням генерал-майора П.К.Кошового. При звільненні населеного пункту загинуло 120 радянських воїнів, які захоронені в братській могилі. На честь 118 загиблих земляків встановлені меморіальні плити. 

З 1943 року по 21 серпня 1952 року територія Ланцівської сільської ради відносилась до Андріївського району. З 21 серпня 1952 року на основі Указу Президіума Верховної Ради УРСР від 21.08.1952 р. територія Ланцівської сільської ради ввійшла до складу Більмацького району Запорізької області. 

В 1958 році на основі рішення облвиконкому № 657 від 26.09.1958 р. населений пункт с. Тристани та с. Ланцеве були об’єднані в один населений пункт с.Ланцеве. В 1982 році с. Тарасове, землі якого відносилися до Благовіщенської сільської ради перейшли до Ланцівської сільської ради. Села Тарасове та  Ланцеве об’єдналися в одне село Ланцеве. 

Змінюється праця на колгоспних полях, зростає матеріальний добробут селян. 

В 1992 році в результаті реформувань в  сільськогосподарському секторі України колгосп ім. Дзержинського реорганізовано в КСП «Ланцівське». 

На території: 7селянських (фермерських) господарств, 2 магазини, столова, відділення зв’язку та АТС.  

Соціальна сфера: сільський Будинок культури, бригадний клуб, бібліотека з книжним фондом, музей бойової та трудової слави, будівлі дитячого садка та школи, ФАП.

 

shevchenkivskeshevchenkivske2

 

В 1924 році за пропозицією маріупольського земельного відділу був позначений та затверджений земельний наділ для заснування села. Тут поселилося 42 сім’ї безземельних та малоземельних селян,  жителів села Темрюк. У 1925 – 1927 роках поселенці облаштовували свої садиби: будували житло, господарські приміщення. На загальних зборах село назвали Шевченківське. В 1926 році в селі було організовано «Товариство зі спільної обробки землі». В 1929 році біля с.Шевченківське відкрили залізничний роз’їзд. В 1930 році земля та забудови стали власністю радгоспу «Азов». В с.Шевченківському було створено четвертий відділок радгоспу,  де  працювало 75 робітників. 

В жовтні 1941 року територія села  була окупована  німецькими загарбниками. Визволення села відбулося 14 вересня 1943 року силами 151 та 302  стрілецької дивізії Південного фронту під командуванням генерала Толбухіна. Після війни почалася відбудова господарства. 

В 1944 році у звичайній хаті, яку виділив радгосп «Азов» відкрилася початкова школа.   У 1952 році територію радгоспу «Азов»  розділено на кілька частин. Створено новий радгосп «Куйбишевський», до складу якого увійшла територія сіл Шевченківське, Труженка, Тернове, Руденка та с.Первомайське. Центр господарства був у селі Первомайське. Керівництво радгоспу вирішило побудувати в с.Шевченківське приміщення адмінбудинку та школи. Будівництво тривало протягом 1953-1954 років, в 1955 році школа реорганізована у семирічну. В 1960 році центр радгоспу було перенесено до села Шевченківське. 

Напередодні жовтневих свят 1966 року в селі було відкрито новий  дитячий садок, розрахований на 50 місць. В тому ж році відкрито нову  їдальню, яка обслуговувала не тільки робітників а й учнів місцевої школи.  В 1966 році розпочали будівництво водопровідної мережі, яка обслуговує наше населення  і в теперішній час. У 1976 році за директорування Василя Антоновича Поліщука школа стала середньою. В 1973 році  радгосп «Куйбишевський» було перейменовано на радгосп «Придонецький». Радгосп  розпочав будівництво житла для молодих сімей, в 1974 році -  будівництво нової вулиці, яку згодом назвуть «Молодіжна». 

В 1975 році, напередодні Першотравня урочисто відкрито Палац культури. В травні 1979 року відкрито атракціон. 

В 1979 році директором радгоспу "Придонецький" призначено Стасенка Степана Івановича. 

Село прикрашається з кожним роком, асфальтуються вулиці, насаджуються декоративні дерева, кущі, квіти. 

Напередодні Першотравня 1986 року в селі відкрили 3 магазини.  Побудували нову вулицю – "Сонячну". В центрі Шевченківського,  в жовтні 1991 року,  встановлено пам’ятник  Тарасу Григоровичу Шевченку. 

Внесок  Стасенка Степана Івановича було оцінено та відзначено.  7 серпня 1991 року йому присвоєно високе звання Героя Соціалістичної праці, він нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями та іншими нагородами. 

01 вересня 1995 року радгосп «Придонецький» реформовано на КСП «Придонецьке».   25 лютого 2000 року на базі колишнього КСП створено ТОВ «Придонецьке».  

На території: 7 фермерських господарств, 2 приватних сільськогосподарських підприємства, ТОВ "Придонецьке", 80 одноосібників, 3 ФАПи. Працює  два ФАПи, 

Соціальна сфера: Шевченківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури,  лікарська амбулаторія, два ФАПи, дитячий садок, відділок зв’язку.   

 

 

 
free pokerfree poker
© Більмацька районна державна адміністрація, Запорізька область, Україна